«Шидевральна» пара з типології помилок, або «Се був Бриних, дєтка!»

У робочій програмі дисципліни «Типологія помилок», яку я почав викладати в цьому році, є питання про позитивні та негативні відхилення від норм. У якості прикладу  й поживи для розуму вирішив їм принести книги Михайла Бриниха, написані від імені його альтер-его Доктора Падлючча його ж уже «фірмовим» суржиком, «Шидеври світової літератури» та «Шидеври вкраїнської літератури». Було цікаво, як сприймуть студенти-філологи, виховані на, як би так нейтрально сказати, «класичному» літературознавстві, подібну провокаційну стилістику автора. До того ж, всі мої колеги, котрі ознайомлювалися із «Шидеврами…», були, м’яко кажучи, в захопленні. Та й взагалі, коли влітку минулого року ми стояли в Департаменті атестації кадрів у черзі за дипломами кандидатів наук, було помічено одразу двох людей, котрі читали саме «Шидеври світової літератури».

Ну це кандидати наук, а що ж студенти? Під час обговорення були різні думки, аж до рішучого засудження за знущання над українською мовою та літературою. Але коли попросив їх оформити свої думки письмово, то градус радикалізму вже був не таким високим. Зокрема, зазначали: «Наші враження позитивні. Книга виявилася цікавою, незважаючи на відхилення від норми. Такий стиль написання є незвичайним та «забавним» але її читати важко. Оскільки книга вийшла друком, то нетрадиційна мова автора є сприйнятою аудиторією.» В іншому відгуку прочитав, що враження є неоднорідними. З одного боку, «виклад книги порушує всі норми літературної мови». і після прочитання читач «може загубитися в межах поділу між усталеними правилами української мови та мовою автора». З іншого – «сам зміст книги, якщо не враховувати його оформлення, є хорошим. Автор добре аналізує твори світової літератури, вміє передавати характери персонажів та суть моралі шедеврів. І це може сприяти популяризації світової літератури у читача,який не буде дивитися на оформлення, а лише на зміст. Зміст книги має полегшений виклад, без термінології, яка часто відлякує середньостатистичного читача.»

А декого зі студентів книжки надихнули на поетичний креатив:

Се був Бриних, дєтка!

(Чим іще можна заінтєрєсовать сучасного чітатєля)

Спасіба доктору Падлюччу

За його книжку класнючу, смішнючу.

Манєра пісьма чуть-чуть калюча

Напісать я могла би і лучче…

І шоб довго вас не мучать

Закончу стіх свій наілуччий.

І в якості постскриптуму – запис програми «Єлисаветградський книговір», де зокрема йшлося про «Шидеври світової літератури».