Успішні випускники

 Новий проект кафедри видавничої справи та редагування - "Історії успішних випускників"

«Історії успішних випускників» - промоційний проект про успішних випускників кафедри видавничої справи та редагування, ініціатором якого стала Вікторія Салогуб, студентка 44 групи факультету філології та журналістики КДПУ ім.В.Винниченка.
Це 11 відеоінтерв'ю із провідними журналістами і редакторами Кіровоградщини та Київщини, які є випускниками факультету філології та журналістики. Усіх цих  людей об'єднує один спільний факт - вони випускники кафедри видавничої справи та редагування.
У своїх розповідях вони діляться історіями про своє студентське життя, розповідають про професійну діяльність, дають практичні поради колегам-початківцям.
Відео зустрічі будуть корисними для людей, які планують пов'язати своє життя із журналістикою: студентів, які вже навчаються за обраним фахом, абітурієнтів, які планують навчатися на факультеті філології та журналістики КДПУ ім.В.Винниченка.
Завдяки реальним прикладам, історіям, практичним порадам формується повноцінне уявлення про людей, які навчаються на спеціальності «Видавнича справа та редагування»: вони амбіційні, творчі, успішні, їм відкриваються не тільки кіровоградські горизонти журналістики, а й столичні.
Професійна діяльність колишніх випускників доводить багатогранність спеціальностей, за якими можна працювати після змістовного навчання, яке координує кафедра видавничої справи та редагування. Діапазон великий: журналістика (газетна, телевізійна, радіожурналістика, інтернет-журналістика), видавнича справа (редактори, коректори, поліграфісти, видавці), телебачення (ведучі, журналісти, репортери, стрімери).

 Історії успіху

Що не кажіть, а наш факультет готує цілеспрямованих та впевнених собі спеціалістів. Факультет готує "страви мудрості", а студентам потрібно лиш "їсти". Так чого ж наїлись наші успішні випускники? Запитаємо в них.

Інна Тільнова – журналіст, колумніст, науковець, головний редактор кіровоградської обласної газети «Нова газета»

Факультет готує

 «Факультет готує грамотну і всебічно розвинену людину. А особистість насправді формує сім’я, родина, школа, а от факультет дає можливості. Для мене цією можливістю стала президентська стипендія, завдяки якій я змогла поїздити Україною і побачити багато цікавого, познайомитися з багатьма людьми. Вперше завдяки їй побувала на Форумі видавців у Львові, на Сорочинському ярмарку, на тренінгах різних... Студенти повинні використати шанс поспілкуватися з інтелектуалами й інтелігентами, які працюють на кафедрах української мови та літератури, видавничої справи та редагування, слухати їх, багато читати, не заглядати в інтернет, а ходити в бібліотеку. Взагалі людина стає розумнішою тоді, коли спілкується з розумними людьми. В нашому університеті їх вистачає, часто відбуваються цікаві зустрічі, презентації, перфоменси».

Кому потрібно дякувати

«Я дякую за підтримку Ковтюх Світлані Леонідівні і Клочеку Григорію Дмитровичу – вони мої покровителі, які додавали і додають натхнення для роботи і розвитку. Якщо такі викладачі є на факультеті, будьте спокійні, з порожніми головами ви не вийдете звідси.
Крім того, у педуніверситеті прекрасний ректор – ліберальний, демократичний, доступний, а ще – неймовірно розумний, іронічний, сучасний і цікавий. Просто бомба. Якщо говорити про вчительську професію, то факультет філології та журналістики – це все, що потрібно для того, щоб стати вчителем-мовником. Тут є на кого рівнятися, є база, є "джерела", є взірці. Викладачі у нас високоінтелектуальні, інтелігентні, самодостатні, розумні, професійні».

Важливі думки та зв’язки

«Я пам’ятаю багато порад та настанов моїх викладачів. Світлана Леонідівна Ковтюх казала, що яйця варто розкладати у різні кошики - це хороша порада для всіх у контексті сучасної дійсності. Повторюю собі інколи Куценкове "думай, башка, картуз куплю. Добре пам’ятаю від Тарана Олега Івановича, що в творі має бути "струмінь, стрижень і пружина", то я ці пружини тепер шукаю в людях. Взагалі, викладачі поглибили і утвердили в мені почуття національної гідності. Я і зараз підтримую з ними зв’язки. Наша газета співпрацює з Олександром Михайловичем Ратушняком, який пише нам про свої подорожі, з Олександрою Олександрівною Гуманенко». 

Не все дається зразу

«Я не вважаю себе директором чи керівником, ми разом із однодумцями робимо одну справу. Я вчуся в них, а вони в мене, ми разом вчимося в інших. А от результатом є "Нова газета". Хоча ще не зовсім звикла до того, що я – редактор. На мою думку, людині потрібно підніматися кар’єрними сходами поступово, а злітати раптово і високо шкідливо».

«В авторських колонках треба писати про  щось дуже цікаве, а не просто так, що бачу, те й пишу. Матеріал беру із життя, із Драча і Костенко, я щотижня десь буваю, багато з ким спілкуюсь. Так що люди і є моїми джерелами інформації. Це відповідально, інколи страшно, але позитивні відгуки додають ентузіазму і наснаги».

Студенти веселяться та мають хобі

«Труднощі? Не знаю, в мене не було труднощів. Ми і на танці в "льотку" чи в "кісм" їздили, і в театр, і кавалери були, і пари просипали. Але разом із тим я була головою студради, отримувала президентську стипендію і їздила скрізь, куди хотіла (в Одесу в театр на виставу "Червоне і чорне", коли ми цей твір вчили на зарубіжній літературі, наприклад), і ще й на курси крою і шиття ходила, а подруга – на курси водіїв.
Найбільшою трудністю був Ожоган Василь Михайлович, який читав у нас синтаксис.
Але усе залежить від бажання студента. Якщо він захоче – для нього відкриватимуться усі двері, буде лінивим – успіх його не помітить».

Поради для абітурієнтів та наших студентів

«Абітурієнтам, коли вони стануть студентами, треба бути активними, веселими, оптимістичними, сміливими та українськими. Таких зараз потребує наше суспільство. Хочу побажати майбутнім абітурієнтам:

1. Найперше – не асимілюватися з місцевими жителями, не соромитися свого рідного села, родини, мовлення. Тобто бути і залишатися собою. І запам’ятати, що в маршрутках у нас кажуть "На зупинці, будь ласка!", а не «На остановке».
2. Багато читати, не висіти в соцмережах, не витрачати свій час на пусті речі, бо, як казав Сковорода, "з усіх утрат утрата часу найтяжча".
3. Займатися лише сродною працею (знову Сковорода!), тоді ти будеш щасливим.
4. Не здаватися в полон лінощам.
5. Не думати, що диплом –  це вирок.  Завжди можна перепрофіліюватися, а вища освіта (якщо вона здобута власними стараннями) написана у людини на лобі.
6. Якщо вам буде важко, приходьте до мене, я підтримаю, бо сама це все пережила: і соціалізацію, і адаптацію в місті, і мовні проблеми.

Євген Салтан -  журналіст кіровоградського телеканалу TTV, ведучий та керівник проектів телеканалу.

«З кожним з викладачів у мене склалися хороші стосунки. Завжди позитивно сприймаю їх критику. Більш того, не рідко запрошую в свої програми. Дійсно, я їм вдячний за ті знання, які вони мені дали. Я почав працювати вже з другого курсу. Без них, напевно, не було б тих результатів, яких я зміг домогтися за останні кілька років».

Поради для абітурієнтів та наших студентів

«Можливо мої слова будуть банальними, але вони правдиві. Виходячи з особистого досвіду, всім майбутнім студентам нашого факультету хочу сказати: «У будь-яких ситуаціях треба шукати компроміс. Не буває безвихідних ситуацій. Ви завжди повинні йти до чітко поставленої мети. А досягнувши її, ставити перед собою нову планку. Творіть, творіть і ще раз творіть. Ви журналісти. І від того, якими ви будете, залежить майбутнє нашої країни».

Ігор Токар – журналіст обласного телеканалу НТН.

«Університет – гарний крок у самостійне життя. Він більшою мірою вчить виживати, аніж навчає конкретним дисциплінам. Університет, а зокрема наш факультет, дає зв’язки і знайомства. З більшістю людей, з якими я зараз працюю, ми перетинались на факультеті. Також факультет дав мені можливість прийняти участь у всеукраїнському конкурсі «Медіа-фест», завдяки якому я проходив стажування у львівській газеті «Експрес». Самі ж викладачі привчили до поняття "треба". Хочеш поспати, хочеш погуляти, але сесія прийшла і... «треба». Поняття «якось буде» не проходило».

Поради для абітурієнтів та наших студентів

«Банально, але головне – мати власну думку, проте цю думку не можна нав’язувати іншим. Коли пишеш статтю чи знімаєш сюжет, ні в якому разі не можна говорити «я думаю». Щоб мати право на такі слова, треба напрацювати вагон досвіду і створити якийсь власний інформ-продукт. Для досягнення мети, завжди треба вчитись у професіоналів, у тих, хто вже вміє якісно працювати в цій сфері, не обурюватись на критику. Ніколи не можна вважати себе професіоналом! Завжди є те, до чого треба ще дорости. Важливо не полишати мрій, навіть нереальних, прагнути досягнення поставленної мети і не розсіюватись на другорядні чи побічні плани. Також не варто сприймати все, що чуєш з перших вуст, за чисту монету. Інформація з різних джерел може різнитись, і,  хто правий, а хто ні,  має вирішувати читач або глядач. Тому в матеріалах має переважати збалансованість думок».

                                        

Наталя Романюк – менеджер видавничої діяльності у ТОВ «КВІЦ» («Комп’ютерно-видавничий інформаційний центр»), проводить тренінги особистісного розвитку

«Навчання на факультеті звісно зробило свій внесок. Маю на увазі і фахову підготовку, але передусім – людей, з якими тут зустрілася. Деякі з них стали для мене близькими друзями, деякі – справжніми вчителями, а дехто –  одночасно і другом, і вчителем».

Поради для абітурієнтів та наших студентів

«Радити, як не загубитися у професії чи житті дуже відповідально. Але якщо можна, то моя порада буде такою: уявіть себе старшим на скількись років (наприклад, на сорок) і оцініть в тому віці, чи важливе те, чим ви займаєтеся сьогодні».

Яна Вічірко – журналіст служби новин на каналі "Кіровоград"

«Я не пам'ятаю дослівно настанов викладачів, але запам’ятались слова викладача Наталії Фенько. Суть їх  була такою: істини не існує, бо у кожного своя правда, Істин існує стільки ж, скільки існує людей на планеті. Згадуючи ці слова в журналістських розслідуваннях завжди перевіряла інформацію через максимальну кількість джерел, щоб хоч трохи наблизитись до істини. Ну і бути максимально об'єктивною».
«Я народила сина на початку третього курсу. Дуже допомогла сім'я, бо академічну відпустку я не брала,тому на пари доводилось ходити. Тож з Назаром сиділи по черзі мама та дві бабусі. Якби не їх допомога, було б важко. А от мої курсові писались за 3 ночі, дипломна за тиждень. Головне запевнити усіх, що дипломна пишеться. Я завжди все приносила в останній момент, тому дуже вдячна викладачам, що вони розуміли моє становище».

Поради для абітурієнтів та наших студентів

«Якщо абітурієнт вирішить обрати фах журналіста і стати ним в майбутньому, то, мені здається, треба бути чесним із самим собою і пам’ятати не лише професійно-етичні засади журналіста, а й дослухатися до своєї совісті. Людина має розуміти, що якщо стане журналістами, то в неї не буде часу на сім’ю, бо працювати доведеться гнучко й ненормово, а найчастіше – понаднормово. І якщо студент залишаться працювати в Кіровограді, то розчарується в зарплатні. Треба вчитись тут на нашому факультеті та їхати у велике місто або столицю. Там можна заробити».

Василь Левицький – письменник, прозаїк, драматург, журналіст, екскурсовод, монтажист художнього фільму, керівник гуртка журналістики в кіровоградській школі №22, керівник гуртка краєзнавства, працівник МАН (секція української літератури та фольклору).

«Викладачі звісно допомагали. Мені Олег Попов (зараз він, здається, в Одесі працює) запропонував записати на радіо декілька передач проекту «Пам'ять», залучала до активного життя Ганна Волчанська (вернісажі талантів, КВК влаштовували тощо). Як особистість вплинув на мене мій куратор Леонід Куценко (його вже з нами немає) – він возив на екскурсії до Чигирина, Суботова, незважаючи на брак часу, спілкувався зі своєю 11-ою "пролетарською" групою (як він нас жартома називав), знайомив з іншими чудовими літературними, громадськими діячами України. Наталя Фенько інформувала нас щодо співпраці з місцевими газетами («Україна-центр», тоді ще «Молодіжне перехрестя» та ін.). Олександр Ратушняк знайомив мене з культурницькими та громадськими рухами в Кіровограді. Інна Демешко нас навчала боротися і перемагати, а Василь Марко –  мудрості своїй, Григорій Клочек – сучасним поглядам на мистецтво (зокрема, і на кінематораф). І до сьогодні я з багатьма викладачами підтримую дружні стосунки (нас об’єднує громадське життя, журналістські проекти, культурницькі заходи, а то й просто людська близькість): з Сергієм Ткаченком, з Ірина Ткаченко, з Олександром Ратушняком».

Поради для абітурієнтів та наших студентів

«Звертаю увагу, що наш ФФЖ з його різноманітними спеціалізаціями та багатопрофільністю здатен задовольняти різноманітні вподобання абітурієнтів: і майбутніх журналістів, і видавців, і редакторів, і дикторів, і працівників сфери прес-служби, і мистецько-культурницького напряму і, звичайно ж, тих, хто хоче бути вчителем».

Ніна Полтавець – вчитель української та англійської мови, а також української та зарубіжної літератури.

«До того, як втупила до університету, я була зовсім іншою людиною - я зовсім не розуміла, що таке життя.  А після вступу зовсім не пожалкувала. Чудові лекції з літератури, на яких нас навчали не тільки читати й аналізувати твори, але й жити, збагатили мій духовний світ. Я щиро вдячна Кричун Л. П., Волчанській Г. В., Гольник О.О., Зубак Л.О., Цепі О.В., Огаренко Т.А.,Нестеренко Т.А. та іншим за те, що вони вчили нас бути людьми. Факультет допоміг реалізуватися у тій сфері, в якій я змогла зробити щось корисне».

Поєднання навчання з роботою на факультеті

«Також я працювала в деканаті, набралася багато досвіду, тому зараз не боюся жодних проблем та паперової тяганини. Я дуже вдячна факультету за шанс поєднувати навчання і роботу. Це важкувато, я дуже втомлювалась,  не досипала, зранку виконувала д/з, але крутилася, і мені це подобалось».

Можливість бути старостою гуртожитку

«Я люблю свій гуртожиток, була старостою філфаківських блоків. Ось звичка казати «свій» гуртожиток ще досі не пройшла… За нього та за мешканців боролась до останнього:  не раз сварилася, тому що хотілось щось зробити корисне. Коли справа подобається, то ти і не звертаєш уваги на те, що ти втомився або щось не встигаєш зробити».

Багато емоцій

«Було багато чого за ці 5 років: і сльози розчарування, і трійки, і енки, і сміх, і друзі, і дискотеки, і сесії, і кохання. Чесно кажучи, у вересні навіть плакала, сумувала за тим, що студентські роки закінчились. Не хотілося залишати Кіровоград, але зараз не жалкую, навчаю дітей усьому, чому навчили мене. Низький уклін викладачам, вони у нас дійсно класні».

Поради для абітурієнтів та наших студентів

«Абітурієнтам побажаю слухати своє серце, вибрати ту спеціальність, яка їм принесе душевне задоволення і яка б знадобилася у подальшому житті. Не просто, як говорять, для «корочки» чи  для «галочки», а для реалізації себе. Знайти себе важко, але треба спробувати».

Тетяна Мацюк – web-дизайнер, займається малюванням сайтів для декстопів, адаптує їх до мобільних пристроїв, розробляє інтерфейси додатків і, за необхідністю, мілкі графічні штуки – набори іконок, гіф-анімацій, банерів.

«Факультет виявився прекрасним стартом для становлення особистості та загальної освіти. Для будь-якого фахівця важливе правильне написання та вимова слів. На тумбочці у мене живуть словники, правда, з російської мови. Як приємний бонус, мене тепер просять вичитувати макети інших дизайнерів перед відправкою замовнику на предмет граматичних помилок. Філфак в цьому плані дуже допоміг. Не може ж серйозна студія впасти в бруд обличчям! Багато в чому допомагають знання про розташування текстів в так званому «білому просторі», психології їх сприйняття читачем, в деякій мірі, навіть маніпуляції ним. 
На мій подив, пригодилась і математика – перед тим, як адаптувати сайт до мобільної версії, потрібно дуже чітко уявляти що і в яких пропорціях зменшиться/збільшиться.Часто доводиться звертатися до університетських підручників. Web чимось схожий на газетний друк, але зі своїми відмінностями, звичайно ж. Шкодую, що було так мало англійської. Він просто неймовірно потрібен, враховуючи мою сферу. Доводиться іноді робити макети закордонним клієнтам, для цього консультуємося з людьми, які викладають або ідеально знають мову. Всі спеціалізовані програми англомовні, верстальники пишуть код для наших сайтів теж англійською».

Поради для абітурієнтів та наших студентів

 «Головна порада, яку нам давали – вірити в себе. Це виявилося не так вже й легко. Коли не виходить щось одне, берешся за інше, але і там можна пролетіти. Ось тут підстерігає страх, а раптом не такий вже я і здібний. І важливо не вдаватися в філософію, а чітко поставити собі мету. Перед цією роботою я змінила чотири інших. Так що просто вірте в себе. Обирайте те, до чого лежить ваша душа і на що вказують здібності. Хочете писати –  пишіть, хочете малювати – малюйте. Все у ваших руках. Не прислухайтесь до громадської думки або наполегливих прохань батьків. Вони, звичайно, досвідченіші й багато в чому розумніші, але жити з обраною професією саме вам! Слухайте себе. Важливо не зламатись. Ніколи не вийде з людини добрий професіонал, який працює у нецікавій йому сфері».

Про оригінальних

«Мені доводилося вислуховувати думки, що з моїм червоним кольором волосся, пірсингом, смаками і характером я ніколи не знайду нормальну роботу й однодумців. І де я   опинилася? В офісі –  по праву руку від мене сидить татуйований верстальник , в коридорі вітається синьо-волоса дівчинка з сусіднього кабінету, колега-дизайнер питає поради, що б такого «важкого» послухати. Та й зі «звичайними» співробітниками після робочого дня ми не біжимо додому, а спілкуємося про все на світі, ходимо в кіно, влаштовуємо нічні посиденьки. Так що, якщо ви дивна людина з оригінальними смаками, не сумуйте, для вас теж знайдеться місце в світі».

Ольга Цимбаліст – редактор та коректор кіровоградського видавництва «Імекс».

Про кафедру видавничої справи та редагування

«Насправді студенти починають розуміти, яка наша кафедра лиш тоді, коли є з чим порівнювати. Ще з жодною кафедрою, у мене принаймні, не було такого розуміння, мало хто намагається так «вилюднити» дітей з першого курсу і до останнього. Мені дуже подобається, що як викладачі, так і студенти не бояться експериментувати, постійно у щось вплутуються і вплутують інших, їздять на виставки, беруть участь у конкурсах і виграють. Той, хто хоче, завжди знайде, як себе реалізувати. А у нас…я навіть не знаю випадків, коли амбіції студентів не знайшли підтримки, подекуди навіть неочікуваної. Коли прийшов час бакалаврських робіт на 4 курсі, і всі побігли вибирати теми, тоді я вже навчалась на екстернатній формі. Коли людини часто не буває на парах, вона багато чого пропускає. А от коли я прийшла обирати тему, то всі цікаві були розібрані. Я ще напівжартома сказала, що це все мене не хвилює і я писатиму про те, що знаю – про комікси. Це почула Наталя Миколаївна Фенько, і на свою голову, зголосилась мною, безпритульною, керувати. Не думаю, що вона про це шкодувала. З тих пір і кафедра, і весь мій курс дуже багато дізнався про комікс-культуру, цікавила вона їх чи ні».

Хендмейд

«У школі по трудовому навчанню у мене була трійка, тверда така трійка у вчительки із совка, у якої на уроках кожен мав ходити у косинці й фартушку. З нею ми не могли ніяк домовитись, тому я криво нарізала бутерброди і не менш криво шила наволочки.
Вже в університеті за студентської "платоспроможності" я зрозуміла, що дешевше і крутіше буде купити матеріалів і зробити листівки самій. З тих пір листівки почали отримувати всі мої родичі, друзі, одногрупники, знайомі, у тому числі викладачі.
З Іриною Анатоліївною Ткаченко ми проходили курс по вивченню  ізовидань, до занять я готувала листівки-конверти для поздоровлень і грошей».

Запам’яталось

«Коли ми тільки ще прийшли на вступні екзамени (ще не було тоді ЗНО) у велику аудиторію на 5 поверсі, ми тоді взагалі, можна сказати, не розуміли, що ми і де ми.
В аудиторію заходить жіночка, кидає на стіл купу папірців і абсолютно серйозним тоном говорить: «У вас є 5 хвилин, щоб передумати і піти подати документи в кулінарний технікум».Ну, це тепер ми знаємо, що Наталя Миколаївна Фенько любить лякати дітей, а тоді залишалось істерично похихотіти».

Поради для абітурієнтів та наших студентів

«Тут головне бажання і трохи практики, але це можна сказати про будь-яку діяльність.
Для «підростаючого покоління», власне, якщо говорити конкретно про мізки – нічого кращого за якісний і цікавий приклад бути не може. Немало розумних людей говорили, що треба спілкуватись з добрими й успішними людьми – з ким поведешся, як-то кажуть...
Треба бути готовим вбирати в себе знання, особливо до 30 років, поки у фізіологічному плані не здають клітини мозку. Студентам можу порадити здобувати усі знання, дотичні до вашої професії, адже ніколи не знаєш, коли воно може знадобитись, відомо тільки, що ніколи не завадить. А ще абсорбувати, аналізувати, перетравлювати і виводити щось своє... Але якщо ти не захочеш і не зробиш, ніхто за тебе цього робити не буде».

Олеся Копецька – редактор новинної стрічки УКРНЕТУ, письменниця

Роль факультету

«Безпосередню. Можливо, якби не факультет філології та журналістики, і зокрема – кафедра видавничої справи та редагування – я б не була тією, якою є зараз. Окрім знань, які я отримала за роки навчання, навчилася дивитися на світ під іншим кутом зору, не піддаватися маніпуляційним впливам. Факультет розвинув у мені не тільки любов до слова, а й відповідальність за те, щоб це слово було правдивим. Зараз я працюю редактором новинної стрічки УКРНЕТУ і щохвилинно відчуваю свою відповідальність за той контент, який бачать тисячі читачів. І коли я думаю, яку новину пропускати в «ефір», завжди згадую слова Наталі Миколаївни: “Навчіться мислити критично!”».

Про конкурси та навчання в КНУ

«Як навчаюся на магістратурі КНУ імені Шевченка. Як вдалось вступити на державну форму? Існує безпрограшний варіант вступу! Треба мати бажання, віру в себе і розум. Я перемогла у Міжнародному конкурсі творчих робіт «Україна моєї мрії» у 2011 році. Із легкої руки Наталі Миколаївни Фенько також здобула перемогу в конкурсі студентських журналістських матеріалів від «Телекритики» зі статтею про етичні норми журналіста. Щодо наукової діяльності, то у 2012 році брала участь у науковому конкурсі робіт у Львівській академії друкарства і теж отримала призове місце. Повірити у свій науковий потенціал мені допомогла Олена Олександрівна Семенець, яка була моїм науковим керівником. Кілька років за підтримки Ірини Юріївни Круть брала участь у конкурсі «Завтра.ua».

Про письменництво

«Моя книга «Мандрівка у книжковий світ» (до речі, її вже надрукували в «Імексі» невеликим накладом) - це приклад того, як бакалаврський проект, у який ти вкладаєш частинку своєї душі, може стати реальним проектом. Виконуючи певні завдання на парах, ми рідко допускаємо навіть в уяві можливість реалізувати свій задум від початку до кінця. Просто треба любити те, що ти робиш. І тоді неодмінно отримаєш результат!».

Важливі думки

«Кожна людина – це океан, але тільки від наших наставників залежить, як ми відкриємося світу: чи як невпевнений в собі струмок, чи як повноводна річка, чи як безкрає море, чи як неозорий океан. Я дуже рада, що в нашому університеті я зустріла стільки світлих і мудрих викладачів, які своїми настановами і порадами, допомогли мені осягнути глибини внутрішнього світу».

Поради для абітурієнтів та наших студентів

«Слухайте своє серце, але, якщо ще й любите думати головою, - то професія журналіста, видавця, редактора саме для вас. Любіть людей, цінуйте час, сприймайте світ критично, надихайте і надихайтеся! Слава Україні!».

Ірина Константінова – редактор кіровоградського радіо «Скіфія-центр», займається створенням програм та їх начиткою, диктор.

Факультет готує

«На факультеті  я отримала вищу освіту, отримала знання, які мені допомогли в моїй роботі. А вдячна я факультету та університету за знання, в першу чергу, розуміння викладачів, та, авжеж, студентство. Навчання допомогло мені зрозуміти, чого насправді я хочу в житті, чим хочу займатися. Це допомогло мені, тому що зараз я з упевненістю можу сказати: “Я люблю свою роботу”».

Кому треба дякувати

 «Пам’ятаю інтереси наших викладачів, які мене захоплювали. До прикладу може назвати Наталю Миколаївну Фенько. Її науковий інтерес настільки передавався нам, студентам, що ми і самі починали перейматися медіакритикою. Олександра Олексанрівна Гуманенко заряджала позитивом. Григорій Дмитрович Клочек навчив цінувати мистецтво та вдивлятися в саму суть. І, авжеж, не можна не згадати Леоніда Васильовича Куценка. Важко сказати чому нас навчила ця людина. Мабуть, бути людьми, жити справою та любити те, чим ти займаєшся. Саме завдяки цим людям, завдяки дискусіям, які відбувалися на парах, завдяки особистості кожного викладача формувалася і моя власна особистість».

Поради для абітурієнтів та наших студентів

«Абітурієнтам пораджу прислухатися до себе і тільки. А як не загубитися в вирі професій? Знову ж, слухати себе, бути собою, не зраджувати життєвим принципам та братися за те, що до душі».

Олена Янішевська - редактор творчого об'єднання новин "День за днем" на каналі Кіровоград, фрілансер (готує матеріали для центральних телеканалів), власний кореспондент в області інформагенства «УНІАН», викладач курсу «Редагування телерадіопрограм» на кафедрі видавничої справи та редагування.

Факультет готує

«Навчання сформувало, перш за все, мою особистість. Середовище, в якому виховуєшся, справді має значення. До його вибору варто підходити дуже серйозно. На факультеті журналістики не зроблять з тебе журналіста – це твоя робота. Тут вчать, як ним бути. Як бути ПРАВИЛЬНИМ спеціалістом. Це те, що зробили зі мною. Люблю свою роботу, вона часто перетворюється на хобі: в журналістиці робиш багато речей, за які не платять, проте задоволення від цього менше не стає».

Поради для абітурієнтів та наших студентів

«Навчальний процес на факультеті передбачає створення різноманітних видань та журналістських текстів різних жанрів. Це допомагає набити руку. Проте, якщо хочеш більшого, треба працювати додатково. Перш за все, рекомендую завести блог. А потім ще й мікроблог (twitter). Перший допоможе дістати думки з недр свідомості, другий – відсіяти інформаційний шум і навчить писати по суті (кількість символів у мікроблозі обмежена). Рекомендую постійно відвідувати культурні заходи: це дасть змогу не лише бути в курсі подій в місті, а й допоможе зрозуміти, як вони проходять. Це потрібно для того, щоб не боятись натовпу і вільно себе почувати, коли вийдеш на роботу. Потім про це пиши у блоги. Відкрий коментарі, адекватно сприймай конструктивну критику від користувачів інтернет-ресурсу. Не намагайся бути розумнішим за читача. І, звичайно, постійно читай матеріали інших журналістів, наслідуй їх стиль. Тут, щоправда, краще орієнтуватись на суспільновизнаних фахівців. Читати різнотипні матеріали дуже важливо, при цьому треба зосереджуватись не лише на фактах, а й на структурі. З цією ж метою треба дивитись і теленовини. Намагайся аналізувати та систематизувати все, що побачиш чи почуєш.

Повір, те, що ти одразу почнеш писати – це не власний «оригінальний стиль, який поки що не розуміють». Стиль випрацюється лише через десятки років. В мене, гадаю, свого поки немає. Але тут мені пощастило: він мені і не потрібен, я ж інформаційник.

Іншу, набагато важливішу інформацю, почуєш на парах. Це цікаво. Вступай!».