Півкроки Артема Луценка

            Півкроками… Неспішно, зважено, поступово з’являлася нова збірка Артема Луценка. 

Вже відбулася офіційна презентація збірки "Півкроки": це легітимно означена поезія, стиль, шарм, емоція, яку не сплутаєш з іншими.

 Нехай вас не вводить в оману молодий вік автора – його внутрішню, духовну зрілість видають метафори, образи, теми, почуття і та серйозність, з якою Артем ставиться до своїх текстів і поезії загалом.

 З поетами-початківцями завжди непросто: критики і досвідчені поети прискіпливо ставляться до кожного рядка, і ніби всі слова були колись чиїмись, та й трапляється так, що десь хтось з опалу назве тебе, молодого поета, графоманом, зеленим, недосвідченим…  Я завжди з радістю вітаю вірші молодих поетів з декількох причин: вони вірять в те, що є Слово!  Розумієте – вірять в Слово! Їхньою зброєю на барикадах було Слово. Вони думають віршами, їм сняться віршовані сни, своє світосприйняття вони висловлюють через поезію… Поезією вони висловлюють любов, протест, істину.

За ті таємничі імпульси Поезії, які народжуються в поетичному плетиві, пришвидшуючи серцебиття читача, відкриваючи очі на те, що до цього часу здавалося зрозумілим і пережитим, я визнаю поезію молодих авторів. Їм, імпульсам, можна довіряти. Ці імпульси є в поезії Артема Луценка.

Коли є момент відкриття для читача, тоді з’являється поезія! За таким відчуттям для себе можна визначати художню вартісність поезії. Збірка «Півкроки» багата на смисли і підтексти, цікаві експерименти з словотворенням і образами. Вірші Артема Луценка дорослішають, трапляються відчайдушні, неочікувані, відверті, наївні, сумні,  безкомпромісні і … вчасні («Гра в поетів»).

 Якісна поезія завжди вчасна, точна, резонуюча. І юнацький максималізм у віршах молодого поета грає йому на руку: в такому віці можна дозволити собі писати так, як є, оцінювати життя гостро, любити так, як востаннє, не прощати зради і обману! Можна дозволити собі експериментувати, і це щастя.

Творчі експерименти в поезії Артема Луценка увиразнюють його ідіостиль. Очевидним є його вміння точно обирати слова для означення складних ситуацій і почуттів («Тільки Богу тепер відомо»). Інтрига поезії Артема Луценка досягається яскравими образами («Ти випила мене, я висох океаном…») та неочікуваністю їх співдії. Шарму пластиці слів додає його вміння візуалізувати і оживлювати («У Вас в очах синіють квіти…», «Я пив би вас під повен келих…», «Кохати Вас до тріску дна…» («Заповіти»). 

Структурно поезія Артема Луценка теж інтригує: поетичний синтаксис, а в окремих віршах і шрифти («Погляд»), додають змістової виразності, дозволяють розставляти потрібні смислові акценти («Ante Mortem»). Поезія Артема Луценка простора, зі своєю динамікою горизонталей і вертикалей: небо та океани («Ante Mortem», «Яса льодовиків»), гори та зорі («Остання зоря Оріону»), береги... Чітко простежуються осі духовних координат – висота і низ («Я на небі був, я із неба падав…»). Цікавими є картини піднебесся («Слухав вітру спів, полював на хмари…»), а поетична фіксація сонця в поезії «Я на небі був» доводить, що перед нами поет-сонце-і-небо-поклонник!  І коли в окремих поезія з’являється образ Бога, виникає дивне сум’яття від усвідомлення того максималізму в почуттях ліричного героя («Діалог»). Філософічність, максималізм віри, поетичні експерименти в пошуках істини. Це якщо коротко і відверто про поезію Артема Луценка, яку я раджу слухати у виконанні автора, а ще краще – покладену на музику… Якщо вірш лягає на музику чи музика народжується для вірша – це диво, це той імпульс, який доводить вчасність поезії. 

Вірю, що в Артема Луценка будуть не тільки півкроки, а впевнені кроки, марафони і багатотисячні поетичні дистанції, які молодому поету доведеться подолати, удосконалюючи свою майстерність («Веди мене»).

 І доки є той (та), кому можна адресувати ці рядки, доки є віра в любов, в людину, іди, не зупиняйся, не сумнівайся в Поезії і в істинах, які вона тобі відкриває. Це не перша і, дякувати Богу, не остання барикада, після якої народжуються поети. Чи, точніше, тобі доведеться народжуватися, як поету, знову і знову.

 P.S.До Артема у мене особливе ставлення: і як до поета, і як до студента, і як до людини. Я поважаю його за принциповість і відвертість, благородність, людяність, активність, сонячність. З цих маленьких, але таких впевнених півкроків набиратимуть оберти твої марафони, Артеме! Хай щастить у всьому!

Ірина Ткаченко

 Фото з презентації книги